Ігор Лучин, канд. с.-г. наук, Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ, Микола Фокшей, канд. с.-г. наук, м. Коломия (Україна)

На ринку України чимало фірм пропонують свиней різної генетики. Чим вони відрізняються і яка з них найкраще підійде конкретному господарству – спробуємо з’ясувати разом.

Метою світової селекційної справи є:

• якомога підвищити продуктивність;

• максимально пристосуватися до конкретних умов розведення;

• досягти високого рівня якісних показників.

Критерії оцінки у колишньому Союзі

За радянських років головною метою всіх напрямків сільськогосподарського виробництва було отримання якомога більше продукції. Свинарство не було винятком. Селекцію вели за 5–6 основними ознаками; свиноматок в основному оцінювали за материнськими показниками (багатоплідність, молочність і збереженість гнізда), а кнурів – за відгодівельними (інтенсивність росту, конверсія корму).

Та все це супроводжувалось невибагливістю внутрішнього ринку, недостатньо розвиненим кормозабезпеченням –комбікормові заводи відставали від потреб часу, недосконалістю балансування раціонів тощо. Материнською породою загалом вважали велику білу та окремі її внутрішньопорідні типи (УВБ-1) і заводські, спеціалізовані лінії, що їх створювали для внутрішньопорідної і міжпорідної гібридизації. Порода ландрас посідала незначне місце у структурі поголів’я Радянського Союзу, її використовували як батьківську форму. Вона мала здебільшого свої особливості селекції: естонський ландрас, бельгійський, шведський та ін.

Традиція споживання сала

Ще до 80-х років минулого століття споживання сала було більш традиційним для населення України. Для цього використовували місцеві аборигенні породи свиней, а також миргородську. Доброї якості сало отримували від відгодованих свиноматок, вибракуваних з основного стада.

Умови утримання та годівлі на той час сприяли розведенню великої білої породи свиней комбінованого напрямку продуктивності як найбільш пристосованої до соціально-економічних умов виробництва. Хоча послуговувалися інструкцією для бонітування свиней, яка, крім інших показників, передбачала для кожної породи і показник товщини сала над 7–8-м реберним хребцем за живої ваги 100 кг, і від цього залежала загальна племінна цінність тварини, тобто було обмеження на засаленість тварин.

Що впливало і впливає на якість сала? Насамперед, це вік і вага під час забою. Традиційно населення забиває свиней 1–1,5-річного віку вагою 150–200 кг. Велике значення для якості сала має завершальна стадія відгодівлі свиней – у раціоні мають переважати вуглеводневі корми – ячмінь, пшениця, картопля, зелена маса тощо, не бажано годувати кормами, які містять ненасичені жирні кислоти і велику кількість протеїну. Якщо розглянути виробництво високоякісного сала, то воно повинне бути набагато дорожчим, аніж сьогодні на ринку, – вирощування кондиційної сальної свині коштує великих витрат.

Повний обсяг матеріалу дивіться у номері