Михайло Гузь, асистент, НУБіП, Віктор Марченко, канд. техн. наук, Agroexpert, (Україна)

Силос із кукурудзяних качанів у фазі молочно-воскової стиглості зерна за поживністю вважається одним із кращих. У 100 кг такого силосу міститься приблизно 40 к. од., стебел, листів і качанів – 21,2, а в силосі з листів і стебел кукурудзи без качанів – 15,7 к. од.

У кормовому раціоні великої рогатої худоби значну частину – близько 40–60% – становить силос. Це пояснюється його поживною цінністю, адже в 1 кг силосу міститься до 12 г перетравного протеїну, 20–30 мг каротину та безліч інших поживних речовин.

За урожайністю кукурудза переважає всі інші зернофуражні культури. На родючих ґрунтах за дотримання вимог агротехніки кукурудза на силос здатна забезпечити врожайність до 600–800 ц/га і вище.

Щоб отримати високоякісний силос, необхідно створити оптимальні умови для розвитку молочнокислого бродіння й запобігти дії маслянокислих і гнилісних бактерій. Тому під час заготівлі та зберігання силосу слід дотримуватися агрозоотехнічних і технологічних вимог.

Вимоги до ґрунтів

Для вирощування кукурудзи на силос кращими є багаті на азот чорноземні, темно-каштанові й темно-сірі ґрунти з глибоким гумусним горизонтом. За механічним складом – це легко- і середньосуглинкові та супіщані ґрунти. Краще за все кукурудза росте на чистих від бур’янів ґрунтах, добре забезпечених поживними речовинами у доступній формі, які мають слабокислу або нейтральну реакцію (рН 6,0–7,0).

Для неї непридатні ґрунти з підвищеною кислотністю, а також солончаки та болотисті ґрунти. Місце у сівозміні Кращими попередниками для кукурудзи на силос є озимі зернові, під які вносили добрива, зернобобові культури, цукрові буряки, картопля, гречка та кукурудза на зерно. На родючих, добре окультурених ґрунтах кукурудзу можна вирощувати на одному полі кілька років поспіль. Не рекомендують вирощувати кукурудзу на силос після культур, які надто виснажують ґрунт, особливо після суданської трави та соняшнику.

Повний обсяг матеріалу дивіться у номері