Оптимізація різноротаційних сівозмін Степу України

Петро Бойко, доктор с.-г. наук, професор, Наталія Коваленко, кандидат с.-г. наук, ННЦ «Інститут землеробства УААН», Євген Лебідь, доктор с.-г. наук, професор, академік УААН (Україна)

Колись в Україні були науково обґрунтовані десятипільні сівозміни. Нині – в кращому разі чотирипільні, а то й монокультура. Це, передусім, небезпека створення умов для розмноження величезної кількості шкідників, з якими часом вже нічого не можна вдіяти. 

 

У Степу урожайність сільськогосподарських культур великою мірою залежить від їхнього забезпечення вологою, оскільки водний режим ґрунту непромивний, накопичення води відбувається за рахунок атмосферних опадів, середньорічна сума яких є недостатньою. Основними культурами в зоні Степу є пшениця озима, кукурудза, ячмінь та соняшник і ріпак.

Кращими культурами, що ними займають пар, для озимих є озимі та ярі злаково-бобові травосуміші, горох, кукурудза і сорго на зелений корм, трави багаторічні на один укіс. Після трав багаторічних дворічного використання врожаї зерна пшениці озимої зменшуються.