Відродимо українське

«И хладнокровный русский плодовод заволнуется, узнав о тех миллионах, которые утекают от нас, преимущественно во Францию, тогда как широкая полоса нашего Юга предоставляет все данные к развитию такого плодоводства, которое с избытком покрыло бы все требования русского рынка». Л. П. Семиренко

 

Так Лев Платонович у своїх перших публікаціях наводить дані про ввезення у 1880-х роках великих партій фруктів до Росії. Плоди таких чудових сортів, за виразом І. В. Мічуріна, народні маси «могли бачити тільки у фруктових магазинах…».

 

У Давньому Китаї груша вважалася символом довголіття, бо грушові дерева живуть дуже довго. Плоди груші багаті на біоактивні речовини, містять цукри (глюкозу, фруктозу, сахарозу), вітаміни А, В1, В2, Е, Р, РР, С, каротин, фоліевую кислоту, катехіни, азотисті речовини, пектини, мінеральні солі заліза, марганцю і багато інших мікроелементів, а також дубильні речовини та клітковину.

 

Украй образливо й соромно, маючи ідеальні для садівництва природні й кліматичні умови, щороку ввозити з-за кордону сотні тисяч тонн плодів, тоді як власної продукції на вітчизняному ринку є лише 5%. Маємо і чудові сорти, що набули значного поширення на Буковині. Щороку їх площі збільшуються (ФГ «Яніс» — 40 га, «Буковина-Агросвіт», що входить до корпорації «Дністер», — 45 га, заплановано 300 га, та інші).

 

Майже десять років на площі 4,5 га вирощують грушу сорту Ноябрьська в господарстві Тадеуша Пагата, що в центрально-західній Польщі. Уже з перших років вирощування досягли високої врожайності, плоди добре зберігаються і не втрачають якості в процесі реалізації. 200 тонн плодів, що їх збирають у господарстві, щороку реалізовують на оптових ринках за хорошою ціною. Плоди є стійкими, тому їх цінують і в мережі супермаркетів.