Біобезпека: скажіть збудникам – НІ!

В’ячеслав Попсуй, канд. с.-г. наук, доцент, Сумський НАУ (Україна)

 

Біобезпека, поєднана з належною організацією праці та заходами контролю, повністю усуває або принаймні зменшує небезпеку передачі інфекційних захворювань від тварин до людини. І навпаки – через контакт або одержувані продукти цю небезпеку можна створити.

 

Спеціалізація сучасних сільськогосподарських підприємств, де сконцентровано велику кількість тварин, сприяє швидкому накопичуванню збудників, мутації патогенів. Із часом у кожному стаді створюється окрема мікрофлора зі своїм імунним статусом. Будь-яке зовнішнє втручання до нього або порушення технологічних нормативів може призвести до непередбачених ситуацій щодо збереження тварин та їх продуктивності.

 

Особливо великі втрати загрожують господарствам, де поголів’я тварин скомплектовано із сучасних спеціалізованих високопродуктивних генотипів.

Запобіжним засобом на сучасному виробництві є штучне створення сприятливих умов існування (годівлі та утримання), а також постійний моніторинг характерних для стада захворювань, щеплення та інші заходи для запобігання інцидентам. 

 

Необхідно так налагодити роботу підприємства, щоб мінімізувати контакт між тваринами з різних господарств, з дикими тваринами, сторонніх людей з тваринами на підприємстві, а також робочий контакт обслуговуючого персоналу з тваринами. 

 

Ферма повинна мати природні бар’єри. Наприклад, дерева, що перешкоджають поширенню інфекції у повітрі, відлякують мух та інших комах із довколишніх ферм. У літній період необхідно переорювати ґрунтові ділянки території, вапнувати або засівати їх кормовими культурами задля убезпечення від гельмінтів та інших збудників. Для того, щоб гризуни не проникали на ферму, площу навколо будівель потрібно посипати галькою або гравієм. Не зайво подбати й про захист від птахів.