Законодавчі курйози у захисті рослин

Історія захисту рослин містить безліч курйозних фактів стосовно законів щодо боротьби із шкідливими організмами. 

 

Чи не найдавнішими законодавчими актами щодо захисту рослин були «Постанови щодо знищення сарани», прийняті в Китаї у період Сунської династії (1068–1085 рр.). Їх наводить К. Скачков у своїй статті «Истребление саранчи в Китае», надрукованій 1865 року в «Трудах Русского энтомологического общества в Санкт-Петербурге». Особливістю цих законів є «національний» характер штрафних санкцій — лупцювання винних бамбуковою палицею.

 

Колорадський жук, як відомо, потрапив до Європи у 1877 році, й щодо нього були прийняті закони в багатьох країнах. Досить детально їх описано у праці М. М. Троїцького «Международные конвенции и законодательство по защите растений» (1930). Та деякі постанови раннього періоду не потрапили до цієї збірки. Так, на засіданні Російського ентомологічного товариства І. А. Порчинський зробив доповідь «О появлении Doryphopa 10-lineata близ Кельна и мерах Прусского правительства» (1877), у якій повідомив, що перше розпорядження в Прусії стосовно колорадського жука з’явилося 26 лютого 1875 року. У 1877 році вогнище шкідника виявили поблизу Кельна. Як юридичний «наслідок» цієї події народилася ціла низка постанов уряду Прусії. Зокрема, в разі виявлення шкідника господар мусив комаху, її яйця, личинок або лялечок під загрозою покарання віднести до поліцейського управління; поля, на яких було виявлено колорадського жука, вилучалися державою у власника на невизначений термін без будь-якої компенсації для проведення заходів щодо повного знищення шкідника на всіх стадіях розвитку. 

 

Постанови та законодавчі акти стосовно гризунів почали видавати з 1740 року, коли в Англії приходам багатьох церков було обіцяно за кожного вбитого й доставленого пацюка від 1 до 2 пенсів. Видавали їх аж до ХХ ст. в різних місцевостях і найчастіше в англійських колоніях. 1930 року Г. Келер опублікував цікаву статтю «Законы и постановления по борьбе с крысами». У ній, зокрема, зазначено, що державне законодавство щодо боротьби з пацюками існує у Великій Британії та Ірландії, у Данії, у Португалії та в Австрії.

 

Ці закони передбачали цікаві санкції. Англійський закон за ухилення від проведення заходів із винищення гризунів загрожував власникові земельної ділянки штрафом від 5 до 20 фунтів стерлінгів. Датський закон за «пацючі» правопорушення також штрафував, причому вищий штраф загрожував тим, хто «тримає, розводить або ввозить з-за кордону пацюків з метою отримання премії або надає допомогу в цьому іншим особам». Вельми цікаві деякі параграфи португальського закону: розмір премії за певну кількість гризунів, яку зобов’язаний здати кожен громадянин, ніколи не мала перевищувати 10% прибавки до прямих податків; за розведення або ввезення мишей накладали штрафи та карали ув’язненням до 5 діб. Австрійський закон зобов’язував жандармів, поліцію безпеки, польову та лісову варту, а також санітарну службу доповідати общинній раді відомості про розмноження пацюків.

 

Більший обсяг матеріалу можно побачити у журналі Агроексперт